Знайдені на Канівщині та ще в деяких місцях області хребці водних динозаврів – іхтіозаврів і плезіозаврів – свідчать про те, що великі тварини населяли Черкащину ще в мезозойську еру (70 млн років тому і раніше).

– Сучасну Черкащину на дві приблизно рівні частини поділяє берегова лінія прадавнього океану Тетіс, який відокремлював один від одного два тодішні материки – Лавразію і Гондвану, – розповідає старший науковий працівник відділу природи обласного краєзнавчого музею Микита Селіверстов. Він демонструє карту, на якій показано, що вся східна частина Черкащини, аж до лінії Корсунь-Шевченківський – Городище – Шпола, була тоді вкрита океанічними водами. Тож не дивно, що поблизу Черкас часто знаходять зуби акул, поблизу Чигирина – китів, а у фонди археологічного музею Черкаського національного університету потрапив хребець гігантського хижого кита – базилозавра.

За словами Микити Селіверстова, з пошуками решток динозаврів пов'язано безліч курйозів. Так, десятки тисяч доларів просять за кістки "невідомих тварин", які після експертизи палеонтологів виявляються... коровами, кіньми та віслюками, щоправда, середньовічними.

– Коли перша людина ступила на землю Черкащини, тут уже мешкали празубр, мамонт, шерстистий носоріг, печерні ведмідь і лев, великорогий олень, – розповідає старший викладач кафедри біології та біохімії Черкаського національного університету Ірина Ігнатенко. – Майже доведено, що всі ці види були знищені масовим полюванням. Однак процес вимирання тварин прискорювали і зміни клімату.

З розвитком людства процес винищення видів тварин Черкащини наростав. Ще у хроніках XVI століття згадується про стада диких коней, зубрів, оленів, які затоптували сліди татарської кінноти, що ускладнювало її переслідування козацькою охороною. Хто тоді міг подумати, що мине сто-двісті років – і про це тваринне різноманіття доведеться забути назавжди?

– Уже в історичні часи на Черкащині зникли дикі віслюки-кулани, дикі коні-тарпани, росомахи, ведмеді, сайгаки, байбаки... Першим знищили тура, первісного бика, родоначальника великої рогатої худоби, – зазначає старший науковий працівник відділу природи обласного краєзнавчого музею Зінаїда Савченко. Тур – тварина, яку неодноразово згадують літописці, в Україні остаточно зникла на початку XVII століття, а останній у світі тур загинув у Польщі 1627 року.

У тому ж XVII столітті на Черкащині внаслідок полювання і господарського освоєння цілинних земель зникає зубр. Опудало зубра, виставлене в обласному краєзнавчому музеї, має не черкаське походження. Воно створене на початку ХХ століття – убитий у 1910 році зубр був одним з останніх у Біловезькій Пущі.

– Скорочення площ лісів на Черкащині призвело до того, що повністю зникли бурі ведмеді, росомахи, лісові коти, – розповідає Ірина Ігнатенко. – На початок ХХ століття було майже винищено поголів'я диких кабанів, видр, бобрів. На щастя, охоронні заходи, вжиті в Україні, зупинили знищення цих видів. Благородні олені, які існували у Подніпров'ї ще у XVIII столітті, на початок ХІХ століття були повністю винищені, але друге життя люди дали цьому видові у 1950–1970-х роках, коли штучно завезли на територію центрального лісостепу України. Зниження попиту на шкури лисиць та бобрів призвело до збільшення кількості цих тварин. В ірдинських лісах, Холодному Яру з'явилися навіть вовки. Втім, ціла низка видів тварин й нині перебуває під загрозою зникнення на Черкащині – йдеться про зайця, степового тхора, лося, видру...