Клуб-музей ветеранів

rozdilenna_01

 

myz_vet.

Приміщення музею до реставрації

Клуб-музей ветеранів війни та праці, Збройних Сил та воїнів-інтернаціона-лістів Канівщини було відкрито до Дня Перемоги 9 травня 1991 року.

З того часу клуб-музей ветеранів відвідало дуже багато гостей з усіх куточків України, а також з близького і далекого зарубіжжя, які приїжджають до Канева.

Ось декілька записів із книги відгуків зроблених державними діячами України та гостями з різних держав світу:

19.05.1991 року за підписом голови Верховної Ради України Леоніда Кравчука, Першого секретаря ЦК КПУ С. Гуренка, і голови Ради Міністрів України В. Фокіна записано в книзі відгуків клубу-музею ветеранів:
"Чудовий будинок ветеранів, створений їхніми руками, їхньою ініціативою.

Бажаємо ветеранам, їхнім близьким міцного здоров'я, щастя і добра, посильної участі в тій важкій роботі, яку веде наш народ за суверенну Україну ".

 

17.02.1991.

"Каневская земля Шевченковская — удивительный уголок сказочной Украины, может поразить душу любого человека, умеющего видеть и слушать ее нежно-мелодичную сказку. В этой сказке побывал я сегодня после пребывания в древнем Успенском соборе, у величавого памятника Кобзарю-гиганту, у иконы "Роменской Мадонны" и в изумляющем своим масштабом музее Т. Г. Шевченко.

К этой земле я приехал и пришел с чувством благоговения и долгого ожидания. И вдруг встретился с необыкновенным про сто величавым и героической душой украшенным человеком — уважаемым и достопочтенным Григорием Титовичем Шкатюком.

Я не мог устоять от восторга и мне все время хотелось продолжать пребывать в каком-то неописуемом состоянии. Сколько сил и энергии, упорства и последовательности потрачено им, чтобы создать такой необыкновенный центр, который мог бы стать образцом для подражания и объектом гордости для жителей приднепровского Канева.

Спасибо большое за те прекрасные мгновения, которые я пережил здесь за считанные часы.

Желаю крепкого здоровья ему и продолжения неоценимой деятельности и его детищу — клубу-музею ветеранов войны и труда.

С уважением и поклоном старший редактор издательства "Прогресс", — член-активист ВООПИК, Москва. Баграмян Арам Оганесович".

23.05.1992 року Канівський клуб-музей ветеранів відвідав голова Верховної Ради України з великою делегацією високих державних керівників України, який в книзі відгуків написав:

"На мою думку, ветерани Канівщини показали, як можна своїми силами забезпечити чудові умови для праці. Це символ відродження України — України демократичної, незалежної, щасливої — про яку мріяв Тарас Григорович Шевченко.

І. Плющ. Щасти Вам у всьому ".

Китайські студенти Київського педагогічного інституту, в книзі відгуків записали:

"Мы очень любим Канев и Ваш народ! Желаем нашей дружбы!"

Дун Бяо, Ван Чжихуй, Ма СюєДань. 24.05.1993 р.

Гвардії підполковник Павло Миколайович Матюхін — талановитий фронтовий поет, відвідавши Канівський клуб-музей ветеранів 4 серпня 1994 року, записав свій відгук:

myz_vet1.

 

 

 

 

 

 

 

Під час екскурсії американської делегації

Ветеранской организации г. Канева, создавшей дом-музей для ветеранов

Года бегут. Стареем. Ноют раны.

Все меньше, меньше фронтовых друзей.

Но жизнь кипит в Советах ветеранов.

Вот предо мной прекрасный Дом-Музей.

Он, словно символ, украшает Канев,

И это все в округе признают.

Шершавыми солдатскими руками

В нем созданы торжественность, уют.

Сюда идут от времени седые,

Что кровью слиты с Родиной-страной,

Но сердцем и душою молодые,

Хотя и опаленные войной.

Идут, как в храм, чтоб поклониться Богу,

Ему поведать о своей судьбе.

Идут к святому этому порогу,

Чтоб вновь и вновь напомнить о себе.

И вот стою в объятиях Музея,

Ничуть себя за это не корю!

На стенды, фотографии глазея,

Я чистым сердцем с прошлым говорю.

Так твердо стой, как каменная глыба,

И грей теплом товарищей, друзей!

Примите же солдатское спасибо

За руки, ум, что создали Музей!

Ведь в нем хранится дней прошедших лава,

А это значит - память на века!

И в том числе заслуженная слава

Директора Григорья Шкатюка!

Павел Матюхин
10 августа, 1994 г.

myz_vet3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Гвардії підполковник Павло Миколайович

Матюхін

 

myz_vet2

21.05.1995 року.

"Рік 50-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, в день святкування ювілею Видатного сина Українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Низько схиляємо голови і виражаємо глибоку синівську пошану і подяку ветеранам і захисникам нашої любимої Вітчизни — України. Низько кланяємося Вам, наші дорогі батьки, матері і співвітчизники. Синівська любов і шана Вам за Вашу мужність і мудрість. Спасибі Вам, добра Вам, довгих років життя і земного щастя.

З глибокою повагою Перший заступник голови Верховної Ради України Олександр Ткаченко ".

Члени трудової партії Кореї в книзі відгуків записали:

"Очень рады тому, что имели возможность замечательной встречи с ветеранами войны города Канева Черкасской области. Боевые традиции и военные заслуги ветеранов войны за Родину и народ вечно останутся в душах народов."

Підписи делегації.
30.07.1995р.

13 липня 1997 року клуб-музей ветеранів відвідала делегація Російського Дворянського зібрання.

"Глубокоуважаемый Григорий Титович! Примите, пожалуйста, искреннюю благодарность, за то чувство, которое осталось после посещения действительно совершенно уникального дома ветеранов, который Вашим патриотическим трудом сохраняет будущим поколениям дела исторического прошлого, о тяжелых временах Отечественной войны, которые переживала тогда наша общая Родина. Дай Вам Бог доброго здоровья на долгие лета и благополучия в Вашем патриотическом и нравственном служении Родине.

С чувством почтения Предводитель Росийского Дворянства князь А.И. Голицын "

Підписи членів делегації Російського Дворянського зібрання.

У березні 1999 року клуб-музей відвідали заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор Криштопа Борис Павлович, завідуючий кафедрою управління охорони здоров'я і його колеги з Черкас та Канева, які записали в книзі відгуків:

"Єдиний на Україні клуб-музей ветеранів війни і праці — це чудове творіння стало можливим лише завдяки турботам ентузіастів — ветеранів своєчасно підтриманих представниками місцевої влади, яким слід низько вклонитися за їхню працю.

Це приклад, як треба берегти історію свого краю, завдяки чому виховується наш святий заповіт — "Ніхто не забутий, ніщо не забуте ".

Як медики, представники самої гуманної професії, бажаємо засновникам клубу-музею ветеранів, міцного здоров'я і продовження своєї гуманно ї д іяльності.

З повагою:

Професор, доктор медичних наук Б.П. Криштопа, головний лікар санаторію "СосновийБір"Н.П. Куркало, зав. поліклініки Канівської Центральної лікарні Ю.Г. Ковінько та інші.

3.03.1999р."

 

НА ВСІ ЧАСИ У ПАМ`ЯТІ НАРОДНІЙ

Великий поет Федір Тютчев написав знамениті слова:

"Блаженний, хто відвідав світ,

В його роковані хвилини".

Це справді так, бо щаслива та людина, яка була свідком і мала причетність до великих історичних подій, яка, не шкодуючи власного життя, протистояла злу, утверджувала добро і справедливість на Землі.

На долю мого покоління випало тяжке і героїчне життя.

Ми перемогли найстрашнішого на планеті ворога — гітлерівський фашизм, відбудували у повоєнні роки зруйновані села і міста, відроджували сільське господарство і промисловість — не з примусу, не зі страху, а зі щирим ентузіазмом, з піснею, при такій спільній злагоді, єдності і бажанні працювати, творити нове життя, що нашому завзяттю дивувався і схилявся перед народом нашим весь прогресивний світ.

Ми щиро вірили в ідеї соціалізму.

Ми не стогнали і не нарікали на долю. Ми трудилися й за них, за ті десятки мільйонів кращих синів і доньок — людей різних національностей, які поклали голови на фронтах найкривавішої в історії людства війни.

Але при всьому цьому, при любові кожного з нас до рідних порогів ми воювали і за більш широке, узагальнююче розуміння Батьківщини — за спільну тодішню сім'ю дружніх народів. Ми — українці, білоруси, росіяни, грузини, молдовани, вірмени, євреї, інші національності — були одним цілим у боротьбі з нелюдом, і всі разом громили лютого загарбника.

myz_vet4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Григорій Титович Шкатюк

Ми ділилися останньою цигаркою, останнім шматочком хліба, черпали солдатську кашу з одного казанка, тулилися в одному окопі плечем до плеча, ховали загиблих друзів і крок за кроком ішли далі, вивільнюючи з-під кованого фашистського чобота Батьківщину.

І ніхто не посварить нас, ветеранів, у яких би далеких куточках колишнього СРСР ми не доживали своїх днів.

Наша дружба, наша вірність — скроплені кров'ю на полях битв, і вони непорушні. Надто дорогою ціною оплачено нашу фронтову солдатську єдність.

Нас, істинних ветеранів, та учасників бойових дій у Великій Вітчизняній війні, тих, хто не ховався за чужі спини, з кожним днем стає все менше й менше. І ми, всі ті, хто справді пройшов фронтове пекло, завше були і залишаємося невибагливими, нам не треба зайвих розкошів і пільг, не треба особливої уваги, про яку так багато говориться на словах, ми прагнемо одного — миру і доброзичливості між народами, затишку і тепла, достойного людського життя на своїй землі, дружби і взаєморозуміння між нашими державами.

Ми чесні люди і вимагаємо чесного погляду і оцінки пережитого минулого.

Останні роки нашого життя спливають в зовсім іншій політичній системі, на крутих економічних, соціально- психологічних і морально духовних зламах, і робити нас, ветеранів, ледь не ворогами вільної і незалежної України, як те намагаються фальсифікувати деякі спритні ділки від політичних кон'юктур і переоцінки цінностей, руйнуючи все підряд і нічого взамін не даючи, — це є не тільки образа гідності і честі фронтовиків, а злочин — зумисний, спрямований на розлад і конфронтацію в суспільстві.

Ми за вільну і незалежну Україну, але не відмежовану знаними вже «залізними завісами» розбрату і ворожнечі, не хуто-рянськи замкнену в собі самій, а за Україну в тісному дипломатичному, економічному і культурному контактах з сусідньо близькими і далекими державами.

На турботу про нас ми відповідаємо посильною ветеранською працею. У всіх навчальних закладах і школах району і міста ветерани проводять зустрічі з молоддю і педагогами, сприяють моральному патріотично-громадському вихованню, беруть активну участь в суспільно-політичному житті, вважаючи це за свій обов'язок, діляться спогадами про бойові походи, багатим досвідом чесного здорового життя і праці, виступають у засобах масової інформації зі статтями на різні животрепетні теми сучасного життя і державотворення.

Подвиг народу у Великій Вітчизняній війні — безсмертний. Він залишиться на всі віки у пам'яті наших нащадків, у пам'яті людства.

Тож воздаймо шану всім, нині ще сущим, хто творив Велику Перемогу, і вічно схиляймо голови перед тими, хто ціною власного життя заступив наше майбутнє, врятував нас від чужинського поневолення і рабства.

І хай вічною буде пам'ять наша про визволителів!

 

Григорій Шкатюк — директор Канівського міськрайонного клубу-музею ветеранів війни і праці, м. Канів, 1997 р.

     
Share |

Оцінка користувачів

Оцінить статтю


Коментарі

Коментувати можуть лише зареєстровані користувачі. Будь-ласка, використовуючи посилання внизу сторінки авторизуйтеся або зареєструйтеся Зареєструвати користувача
Покищо коментарів до даної статті нема