Нарис №2

rozdilennja

БРОНЗОВИЙ ВІК
Це період в історії людства, коли поряд із кам'яними було поширено вироби з бронзи (сплав міді з оловом). За бронзового віку відбулося відокремлення ремесла від скотарства і рільництва. Виготовлення виробів із бронзи сприяло дальшому розвитку обміну. Нагромадження цінностей в руках окремих людей, майнова нерівність призводили до поступового розкладу первіснообщинного ладу.
На території України бронзовий вік тривав близько однієї тисячі років (з XVII до VIII ст. до н. е.). Основні культури епохи бронзи на Черкащині — середньодніпровська, катакомбна, багатоваликової кераміки, тшине-цька, білогрудівська.
Населення Середнього Подніпров'я
Проведені дослідження дають підстави припускати, що Середнє Подніпров'я в епоху ранньої бронзи було заселене різноетнічними групами племен, які залишили пам'ятки кількох археологічних культур.
Відрізок долини Дніпра від Кременчука до Канева виступає як область контакту між ямно-катакомбними племенами і носіями середньодніпровської культури, що підтверджується наявністю на Канівщині поселень типу Ісківщина...
Крім поселень на Середньому Подніпров'ї, відомі курганні могильники поблизу сіл Адамівка Чигиринського району, Жовнипе Чорнобаївського, Нетеребка Корсунь-Шевченківського та інших. Майже всі поховання містяться у глибоких ямах овальної форми. Досить часто поховання супроводились покладанням посуду. Це присадкуваті плосклодонні горщики з випуклим тулубом та короткими вінцями, на зовнішній поверхні яких є «комірці». Посуд прикрашався орнаментом, що займав здебільшого всю поверхню і складався з відбитків тасьми, шнура, гребінцевого штампа та глибоких врізаних ліній.

РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК
Епоху міді — бронзи на території України заступає нова історична епоха, відома під загальною назвою залізного віку, його початок охоплює час із VIII сторіччя до нашої ери і до початку І тисячоліття нашої ери.
Зазначена епоха характеризується появою і значним поширенням залізних знарядь праці, матеріалом для виготовлення яких було кричне залізо, що добувалося сиродутим способом у спеціальних печах — горнах. Залізні знаряддя дали можливість перейти до більш прогресивних і продуктивних форм господарства — орного землеробства та ремесла.
У галузі суспільного розвитку цей період характеризується початком процесу розкладу первіснообщинного ладу, майновим, а потім і класовим розшаруванням, утворенням перших державних об'єднань — спочатку скіфського племінного союзу на півдні України, а потім і Скіфської держави в Криму.

Городище у Трахтемирові
На правому березі Дніпра, поблизу села Трахтемирів Канівського району, виявлено городище VII — VI століть до нашої ери. Розміщувалося воно біля північно-східної околиці села на високих, порізаних глибокими ямами і балками пагорбах.
Городище має форму неправильного чотирикутника, витягнутого по осі схід — захід. Довжина його 3,5 кілометра, ширина — 1,5 кілометра у східній частині і 2,5 кілометра — в центральній. Загальна площа городища близько 500 гектарів.
З напільного боку городище укріплено валом висотою до 2—3 метрів з внутрішнього боку і 3—6 метрів — із зовнішнього. Його оточував рів глибиною до 3,5 метра.
Територія городища частково заросла лісом, центральна, південно-західна і північно-східна частини розорюються. Все городище носить назву Великі Валки, а його північно-західна частина, своєрідний акрополь, — Малі Валки. Знахідки навколо них свідчать про те, що ці місця значно пізніше були заселені слов'янськими племенами.

Давні східні слов'яни
Прабатьківщиною слов'ян є басейни Дніпра, Дністрі і Горішньої Вісли. Археологи пов'язують з ними тшинецьку і чорноліську культури і на терені Черкащини. Характерні риси матеріальної культури слов'ян — чотирикутні напівземлянкові житла з печами-кам'янками, поховання з обрядом трупоспалення, своєрідні форми ліпного посуду тощо. Основне заняття — рільництво і скотарство. Значного розвитку набули залізоробна справа і ювелірне ремесло. Панівна форма суспільної організації — територіальна община, яка заступила родову ще в першій половині І тис. н. е. Релігія — язичництво Сильніші племена очолювали міжплемінні об'єднання — союзи племен (поляни, уличі, сіверяни та ін.) Слов'яни залишили пам'ятки пеньківської, типу Луки, Райковецької та інших культур.

Залишки жител на Пилипенковій горі
Слов'янські поселення виявлені на Пилипенковій горі поблизу Канева та в селі Сахнівка Корсунь-Шевчен-
ківського району. Розкопками у 1948 р. тут виявлено залишки п'яти наземних жител з глинобитними печами та відкритими вогнищами з невеликих каменів. Від їх стін збереглися куски обгорілої глини з відбитками лози. Житла були розташовані в два ряди вздовж вулиці.

Змійові вали поблизу села Ліпляве
За 4 кілометри на захід від села Ліпляве Канівського району виявлено вал висотою 0,3—0,8 м, шириною 8—9 м і довжиною — 700 метрів. В інших місцях вал ледве помітний, а подекуди зовсім не зберігся.
Під час розкопок всередині валу виявлені обвуглені залишки деревини, яка застосовувалася на будівництві укріплень. Очевидно, конструкція їх складалась з поперечних і поздовжніх деревин, які чергувалися рядами на поперечні деревини накладалися поздовжні, на них поперечні. Деревини збереглися в два-три яруси, а місцями — в п'ять ярусів. Вони являють собою залишки нижньої частини конструкції, яка без доступу повітря не згоріла, а обвуглилась. Під час розбирання конструкції окремі деревини простежено на довжину 4 метри.
В науковій літературі останнього часу прийнято вважати, що Змійові вали в Середньому Подніпров'ї відносяться до скіфської доби, тобто до І тисячоліття до нашої ери. Розкопки поблизу села Ліпляве переконливо свідчать, що Наддніпрянський вал виник після III— V століть нашої ери.

Київська Русь
Ранньофеодальна, давньоруська держава з центром у Києві, яка в IX — на початку ХЇІ століття об'єднувала всіх східних слов'ян і охоплювала територію від Карпат до Волги, від Ладозького озера до Чорного моря, була однією з наймогутніших і найбільших держав Європи. Утворилася вона внаслідок тривалого процесу розкладу первіснообщинного ладу в середині І тисячоліття нашої ери.
Спочатку у східних слов'ян існували племінні князівства, на чолі яких стояли племінні військові вожді — князі. Ці князівства об'єднувалися у політичні або державні утворення — союзи під проводом князя найсильнішого племені. Центрами племінних князівств або союзів племен ставали міста: у племені полян — Київ, у ільменських слов'ян — Новгород, у кривичів — Смоленськ і Полоцьк, у сіверян — Чернігів і т. д.
Як свідчать історичні факти, східні слов'яни задовго до так званого «закликання варягів» досягли порівняно високого культурного розвитку, стали на шлях створення державних об'єднань. Відома легенда про закликання новгородськими слов'янами в 862 році варязьких князів Рюрика, Синеуса і Трувора, які ніби і поклали початок державності на Русі, була створена, очевидно, не раніше XI століття, щоб довести законність київської великокнязівської династії, що вважала своїм родоначальником напівлегендарного Рюрика.
Розквіт Київської Русі припадає на час князювання Володимира Святославовича (бл. 980—1019) і Ярослава Мудрого (1019—1054). Важливе значення для Русі мало запровадження християнства (988—989). Серед різних верств населення набула значного поширення грамотність, в багатьох містах існували школи. Про стан розвитку літературної творчості свідчать видатні пам'ятки «Слово о полку Ігоревім», «Повість временних літ», «Слово про закон і благодать», «Повчання» Володимира Мономаха та інші твори, а також народний епос (билини).
Назва «Русь» — місцевого, дуже давнього походження. Давньоруська народність була спільним предком східнослов'янських народів. Велике історичне
значення мала Київська Русь і для багатьох неслов'янських народів. Передові досягнення Русі в сферах суспільного, економічного і культурного розвитку ставали надбанням литовців, карелів, мордвинів, тюркських кочівних племен.
На міжнародній арені Київська Русь займала провідне місце. Особливо зміцнювалися її зв'язки з Польщею, Чехією, Болгарією, Вірменією, Грузією, країнами Західної Європи.
Політична форма цієї давньоруської держави — ранньофеодальна монархія. Східні слов'яни, як і деякі інші європейські народи, у своєму розвитку проминули рабовласницьку стадію. На Черкащині є багато слов'янських пам'яток. Вона була південною частиною Київської Русі.

Канівське поселення

Канівське поселення належало одному з найбільш розвинутих східнослов'янських племен другої половини І тисячоліття — полянам. Їх роль у вітчизняній історії характеризує і запис в «Повісті временних літ», де сказано, що «поляне яже ныне зовомая Русь» (Повесть временных лет. — М. — Л., 1950.— С. 21).
Поселення розташовувалось на правому березі Дніпра, на 7 кілометрів південніше від нинішнього міста Канева, у напрямку з північного заходу на південний схід. Воно не мало укріплень, а захистом йому служили з північного боку Дніпро, з північно-західного і західного— гори і яри. Довжина поселення 850 метрів, а загальна площа приблизно 17 гектарів. На розкопаній площі поселення було відкрито 24 стародавніх житла, 17 приміщень різного призначення та 42 ями господарчого характеру. Здобута велика кількість різноманітних знахідок: посуд, знаряддя праці, прикраси, предмети побуту і т. п. Майже всі землянки носять сліди пожеж, внаслідок яких, очевидно, вони були знищені.
Матеріали з поселення свідчать, що основу занять полян складали землеробство та скотарство. Були розвинуті різні промисли — мисливство, рибальство, а також ремесла — ковальське, ливарне, ювелірне, гончар ське та інші. Тут виготовлялися і окремі види зброї.
Багато канівських виробів VII—VIII ст. вражають дбайливістю виконання та якістю і не поступаються знахідкам часу Київської Русі. Все це є доказом того, що культура давньоруської держави базувалась на попередніх досягненнях слов'янських племен другої половини першого тисячоліття і зокрема полян.
Поселення загинуло, напевно, під час якоїсь навали ворогів. Можливо, це був напад печенігів. Є підстави думати, що мешканці поселення, рятуючись від них, перейшли на сусідню неприступну Княжу гору і укріпились там, заснувавши місто, яке згадується пізніше в літопису під назвою Родень.

Древньоруське місто Родень

На правому березі Дніпра, трохи на південь від Канева, височить гора, що має назву Княжої. Вона зберігає пам'ять про стародавнє місто Родень, яке відіграло значну роль у ранній історії нашого краю. Протягом кількох століть тут буяло життя стародавніх слов'ян. Численні знахідки красномовно розповідають про високу культуру, яку створили наші предки.
Місто Родень згадується вже на ранніх сторінках літопису. У X ст. це було добре відоме і міцно укріплене місто. Воно було оточене високим земляним валом і дерев'яною огорожею, а над в'їздом у нього стояла велика вежа. Родень мав і певне планування. Він складався з двох частин: дитинця і посада. Обидві частини були забудовані наземними дерев'яними та напівземлянковими глинобитними житлами.
Високого рівня розвитку досягло господарство Родня. Основну роль у ньому відігравали ремесло і торгівля, хоч місто не поривало з землеробством. У місті виготовлялось, крім посуду та різних побутових предметів, багато видів наступальної і захисної зброї (наконечники стріл, списів, шаблі, шоломи тощо), тонкі ювелір ні прикраси (срібні і бронзові карбовані браслети, вискові кільця, бронзові дзеркала).
Родень вів торгівлю з Києвом, Черніговом, Корсунем. Про міжнародні зв'язки міста свідчать арабські та візантійські монети, знайдені тут при розкопках. Розміщене на Княжій горі, висота якої над рівнем моря 172 метри, а над рівнем Дніпра — 63 метри, місто відігравало важливу історичну роль захисника руських земель від численних нападів кочівників — печенігів, торків, половців. У літопису зафіксовано 46 нападів тільки з 1061 року по 1210-й.
Археологічні матеріали розкривають повну трагедію міста після татарської навали. Це трапилося в першій половині XIII ст. Всі житла знищені великою пожежею. Жителі міста були перебиті. В одній лише ямі біля міських воріт знайдено кістки більше як 60 чоловік. Життя у місті більше не відновлялося.

Вироби ремісників
У XII ст. поширюється виготовлення металевих предметів способом штампування. Техніка тиснення на матрицях полягає в тому, що спочатку метал, з якого намічалось виготовити річ, розковувався на тонку пластину, яку накладали на опуклу поверхню матриці і за допомогою спеціального молотка, кістяного або дерев'яного, втискували в заглиблення рельєфного рисунка на матриці. Щоб на срібній чи золотій пластинці більш чітко відбивався рельєфний рисунок матриці, на метал накладали свинцеву подушку і били по ній. М'ягкість і еластичність свинцю допомагали відтиснути рисунок на матриці.
Матриці для тиснення металевих предметів знайдено і на Черкащині, зокрема, на Княжій Горі, в Сахнівці.

Пам'ятки архітектури
У Придніпров'ї в XII ст. можна простежити кілька архітектурних шкіл, що були тісно пов'язані між собою єдиним стилістичним напрямом. Це школи Київської, Чернігівської та Переяславської земель.

Першою відомою нам спорудою київської архітектурної школи XII ст. була церква Богородиці Пироговці на Подолі, побудована у 1132—1136 pp. До будівель київської школи тих часів треба віднести й Юр'євський (Успенський) собор в Каневі, побудований у 1144 р. київським князем Всеволодом Ольговичем. Канівський собор менший за Кирилівську церкву, але пропорції його більш досконалі. Фасади собору були оздоблені рядами плоских ніш, що нагадує традиції XI ст. і добре підкреслює масштабність споруди.

Канів древній
Перша літописна згадка про Канів датується 1144 роком. Тоді київський князь Всеволод Ольгович заснував тут церкву Святого Юрія, що її пізніше назвали Успенським собором. Під 1149 роком про Канів мовиться як про місце перебування князя Гліба — одного з синів Юрія Долгорукого. Проте можна твердити, що Канів існував ще в XI ст. В «Печерському патерику» згадується про приїзд іконописців із Константинополя до Києва. Далі в ньому повідомляється, що ці іконописці на шляху до Києва «приидохом в Какєв в лодиях». Приїзд іконописців згідно з патериком відбувся між 1074-м і 1088 рр. На той час Канів уже існував.
На сторінках давньоруських літописів Каніз виступає як значний збірний пункт військ Київської Русі, які відбивали напади половецьких орд. Біля Канева зосереджувалися великі військові сили для охорони південних кордонів Київської землі і для здійснення походів в глибину половецьких степів.
Протягом ХІІ ст. руські князі продовжували тактику активних наступальних дій проти кочівників. У другій половині XII ст. руські війська здійснюють ряд успішних походів в половецькі степи.
Ось до цього часу і відноситься більшість літописних згадок про Канів. В них це місто виступає як опорний пункт руських військ в боротьбі проти кочівників. Канів згадується в літопису під 1155 р. у зв'язку з нападом половців на уділ сина Юрія Долгорукого Василька. Потерпівши поразку від руських військ, половці заключили мирний договір, але незабаром його порушили.
Одночасно з походами в половецькі степи київський князь Святослав Всеволодович організував воєнні заслони, кожного літа посилав війська до південних кордонів руських земель.
Іпатіївський літопис неодноразово повідомляє про те, що ці заслони знаходились біля Канева. Так, під 1192 роком в літопису повідомляється, що князь Святослав «со сватом своим с Рюриком, совокупившееся и с братьяю и стояша у Канева все лето, стерегучи земли руские».
Все це привело до того, що набіги половців на руські землі до кінця XII ст. зовсім припинилися.
Отже, літописні дані дозволяють переконливо стверджувати, що Канів був значним передовим опорним пунктом у боротьбі з половцями. В ньому завжди знаходились значні військові сили, які несли сторожову службу по захисту південних кордонів Київської Русі.

Share |

Оцінка користувачів

Оцінить статтю


Коментарі

Коментувати можуть лише зареєстровані користувачі. Будь-ласка, використовуючи посилання внизу сторінки авторизуйтеся або зареєструйтеся Зареєструвати користувача
Покищо коментарів до даної статті нема

Останні статті

Нарис №2

Додано: 1.01.2011, 00:00
БРОНЗОВИЙ ВІК - це період в історії людства, коли поряд із кам'яними було поширено вироби з бронзи (сплав міді з оловом). Далі ...

Нарис №1

Додано: 1.01.2011, 00:00
Територія Канева та його околиці здавна були заселені. В археологічних культурних шарах знаходять залишки матеріальної та духовної культури, починаючи з палеоліту (25 тисяч років тому). Далі ...